Для всіх, хто починає дослідження англійської мови, постає питання: який варіант вчити – англійська британський або американський англійська? Розповідаємо, чим різняться ці різновиди англійської мови і даємо поради тим, хто обирає для себе вчителя – носія мови.
У XVII -XVIII століттях до Нового Світу відправлялися носії самих різних мов, представники самих різних держав і релігій. А в самій Америці в цей час уже жили тубільці, індійці. Всією цією різношерстої компанії, відрізаною від світу, потрібен був спільну мову, на якому могли б розмовляти безумовно все. Цією мовою стала англійська.
Якщо згадати, що навіть в самій Великобританії на той момент не було однорідного, одиничного для всіх мови, стане зрозуміло, чому головною відмінністю американського англійського стала простота. Це була мова фермерів і буржуазії – адже аристократи не поспішали покидати Британські острови. Американський варіант англійської простіше англійської, в Америці ви зрідка можете зустріти носія мови, що використовує в щоденній мові достаток часів і важкі граматичні збірки. Інакше пишуться і вимовляються майже всі слова. Чимало в американському британському і незвичних наголосів, звуків та інтонацій. Однак якщо ви розумієте бази англійської британського, впоратися з американським вам буде нескладно.
Але якщо б у переселенців не було лише спільної мови! У їх не було нічого з того, до чого звикли вони на батьківщині – у них не було європейської цивілізації. Зате було велике бажання довести Європі, яку вони були змушені покинути (від чудовою життя мало майже всі наважилися б виїхати з рідного дому), свою перевагу, незалежність, наздогнати і перегнати провідні європейські держави з економічних, бойовим, соц показниками. Особиста образа, об’єднана в масштабі країни, перетворилася в загальнодержавну мета.
Ставлення американців до Європи є ключем до розуміння багатьох особливостей їх натури. Американські сім’ї досі обожнюють починати свою біографію з вказівки на своє походження: «з родини ірландських переселенців», «син італійських емігрантів», «предки приїхали в Америку зі Східної Європи». Існує навіть незвичайна американська аристократія, яка веде відлік від перших колоністів, які прибули на кораблі «Мейфлауер».
Безсумнівно, що настільки пильна увага американців до свого коріння невипадково: умови, в яких створювалася Америка, сформували не зовсім лише американський мову, а й національний характер носіїв цієї мови. Америка, точно, self-made country. Представники різних національностей, етнічних груп і навіть рас, носії різних мов, відрізані від світу навколо нас, досить жваво створили новітню спільність з неповторними традиціями, цінностями, світосприйняттям – всім тим, в загальному, що складає національний характер.
Європейці перетнули океан у пошуках щастя, і оптимізм і життєлюбство стали невід’ємною частиною американського способу життя. Що б не відбувалося, все чудово, по іншому і бути не може. «Do not worry, be happy» ( «Не турбуйся, будь щасливий»), – обожнюють повторювати американці. Увійшов в приповідки і звичайний для південноамериканських кінофільмів «хепі енд», щасливий фінал: закохані одружуються і живуть довго і щасливо, лиходії потрапляють за грати, благо святкує.
Але хепі енд НЕ трапляється з американцями раптово – він дістається лише тим, хто багато і вперто працює. Найголовніше для американця – його робота, адже лише робота дозволяє досягти успіху, визнання і матеріального благополуччя. Середньостатистичний американець з недовірою ставиться до невдах. Якщо людина не досяг фінансового успіху, то, на їхню думку, він був його негідний. Американський герой – звичайний трудяга, власними силами що добився успіху. Така собі американська цивілізація в мініатюрі.
Європейці їхали до Нового Світу в пошуках кращої частини. На батьківщині вони були ніким, зараз же бажали почати життя спочатку, і лише майбутнє мало для їх значення. Можливо, саме тому в Америці так сильно поклоніння всьому новому. Ярлик «новинка» найчастіше – це запорука успіху. Будь-яка компанія надасть перевагу юного і недосвідченого співробітника ветхому, і ні у кого немає настільки розвиненого культу нової медицини, як у американців.
Сьогодні майже всі спрямовуються відшукати собі викладачів-носіїв мови з Америки, тому що конкретно південноамериканський англійська надає домінуючий вплив на «світовий англійська». Можна сказати, що американський англійський придбав міжнародне значення після 2-ї світової війни, коли Сполучені Штати стали відігравати чільну роль в післявоєнному перебудову світу, а заслуги в області політики, економіки і йдуть в ногу з часом технологій дозволили США надавати вагоме вплив на весь світ.
Сьогодні ж панування американського англійського можна пояснити декількома факторами. По-перше, носіїв американського англійського у пару разів більше, чим носіїв англійської британського. По-друге, економіка США сильніше англійської. По-третє, американські засоби масової інформації в світовому масштабі більш впливовою англійських, а міжнародне політичне і економічне становище США перевершує Великобританію.
Але взагалі і американський англійський, і англійська британський є всього лише варіаціями 1-го і такого ж мови. Між ними більше подібностей, чим відмінностей. І, обираючи між американським і англійським англійською, перш за все варто врахувати, для чого ж вам потрібна мова. Якщо ви плануєте навчатися в США, працювати або і зовсім переїхати в Штати, краще, звичайно, відразу вчити американський англійська з носієм мови з Америки. Якщо ж переїзд поки не входить у ваші плани, а вчіть ви мову для «загального розвитку», то часто вчителі рекомендують починати навчання з англійського варіанту, тому що він є основою всіх варіантів англійської. Засвоїти аспекти американського мови ніколи не буде пізно.