Всі люди як люди, живуть собі спокійно, люблять і коханими. Одна я не можу жити без пригод: чи індійських фільмів переглянула в дитинстві, то в казках досі живу. Я до нестями закохана у свого стоматолога. Але він одружений. І я заміжня. Постійно задаюся питанням, як позбутися залежності від людини. Розумом розумію, що так не можна, але серце каже про інше.
Мені соромно, але я сама заварила цю кашу. Два роки тому я звернулася до цього лікаря. Він тоді дуже добре впорався зі своїм завданням. Хоч і фахівець він молодий, але руки у нього справді золоті. Я була в захопленні від нього. Тим більше і сам він сказав, що довго я тепер про докторів згадувати не буду.
І адже, дійсно, я довгий час не згадувала про стоматологах. Я згадувала тільки про нього. Коли у мене знову з’явилася проблема, я знову записалася в цю лікарню. Я була здивована, що він досі там працює. Зазвичай хороші фахівці відкривають свою клініку і працюють самостійно.
Але тут виявилося все по-іншому. І мені було дивно, що цей доктор мене впізнав. Він виявився дуже товариська, що зовсім не поході на інших лікарів. Так і я не проти спілкування. Особливо якщо до людини є симпатія, то хочеться з ним говорити, говорити і говорити. А коли він закінчив свою роботу і зрозумів, що я задоволена якістю його роботи, то дав мені свій телефон зі словами: «Будуть проблеми — звертайся».
Звичайно, мета у нього була інша — додатковий заробіток, відгуки і рекомендації. І не дивно, адже в поліклініці багато не розбагатієш. У мене ж, навпаки, немов знесло дах. Я вітала його по смс зі всякими святами, придумувала собі якісь проблеми з зубами, то в одному зубі мені треба пломбу поміняти, то там мені пораду потрібен. І все це з грошима. Я розуміла, що він хоч що зробить, адже я ж клієнт. Вимогливий клієнт.
А одного разу він записав мене на суботу. В цей день він був черговим лікарем у поліклініці і нікого не було. Ось тут то ми і говорили по душах. Просто вже, як звичайні люди, а не як пацієнт і лікар. Потім ми вийшли покурити і я не могла повірити своєї радості. Я втерлась в дружбу до нього.
Ще через кілька днів я знову прийшла в поліклініку за результатами рентгенів. І побачила його. В коридорі. Він зупинився:
— Привіт…
Я у відповідь:
— Привіт. Коли зустрінемося?
Він сторопів і, стримуючи посмішку сказав:
— Та хоч сьогодні.
І ось так я зняла квартиру по оголошенню на кілька годин. Весь вечір ми провели з ним разом. Було все — розмови, секс. Я зрозуміла, як сильно він мені подобається і як сильно ми підходимо один одному.
Він часто сниться мені ночами. Але у мене є чоловік. І у нього є дружина і дитина. Я часто розмовляю сама з собою, лаю себе. Хоча сама себе питаю, чого я хотіла. Адже я сама все це побудувала. І доктор не дурень, він сам здогадався про все. Адже я ж як мисливиця ходила за ним. З боку це дійсно виглядає як хвороба. Залежність від людини — це і є справжня хвороба. Я не знаю, як від цього вилікуватися. Мені постійно хочеться зустрічатися з цим лікарем.
