Як зібрати родовід сім’ї своїми руками

Підготовку родоводу можна доручити професіоналам-генеалогії – є ряд фірм, які платно зберуть всю інформацію про ваших предків «під ключ». Це зручно, але така послуга обходиться недешево і позбавляє вас важливого моменту – процесу пошуків. А адже саме це при складанні свого родоводу стає більш значущим, чим папка з документами.

Пошук довго може бути безрезультатним, але тим цінніше кожна крупинка нових знань, кожне ім’я і дата, до яких ви в підсумку добираєтеся. Під час пошуку ви думаєте про своїх предків, уявляєте собі їхнє життя, і вони перестають бути просто особами з фотографій або іменами в пожовклому документі. Вони оживають для вас і стають частиною вашої особистої історії. Як я почала збирати свій родовід

У моєму випадку все починалося як низькобюджетне декретний хобі з ідеєю просто розповісти доньці про бабусь і дідусів. Досить швидко з’ясувалося, що розповісти-то мені практично нічого, так як я не знаю найпростіших речей навіть про третьому поколінні. І я почала шукати, записувати і думати.

За кілька років самостійних пошуків я зібрала близько 1000 сторінок з парою сотень фотографій, точними датами, розписаними біографіями і спогадами по 11 сімейним лініях – своїх і чоловіка. До 7 коліна мені, звичайно, ще далеко. Але ось до 5 коліна включно моя дочка буде знати хоча б короткі біографії всіх своїх 16 прапрадедушек і прапрабабусь і 8 прабабусь і прадідусів. А по 6 коліну їй будуть відомі практично всі імена прямих предків – це 32 людини. Крім того зібрана маса відомостей про непрямі родичів – загалом понад 500 осіб.

При цьому я ще жодного разу не була в архіві особисто – вся робота з документами йде віддалено. І чим більше виходить дізнатися, тим виразніше стає зрозуміло – це тільки початок, і попереду мене чекає ще не одна знахідка. З чого почати: розпитайте і запишіть

Абсолютна більшість бажаючих щось дізнатися про історію роду стикаються з ситуацією: ніхто толком нічого не знає і запитати нема в кого. І майже всі зітхають, «ех, але ж бабуся мені в дитинстві розповідала багато, але я майже нічого не пам’ятаю, а тепер вже питати пізно …».

Найімовірніше, ваш старт – це вкрай уривчасті відомості навіть про своїх батьків, пачка чорно-білих фотографій і добре, якщо з десяток, старих документів. Повірте, навіть з цим запасом дізнатися можна дуже багато чого.

Починати треба не з запитів в архів, а зі збору інформації серед родичів.

Виділіть вечір або вихідний для тематичної зустрічі з батьками, бабусями і дідусями. Попросіть їх дістати із засіків і з антресолей всі документи сімейного архіву, старі фотографії, листи, записки і домашні реліквії, які дісталися їм від попередніх поколінь. Розпитайте їх максимально докладно про всі їм відомих родичів, а не тільки про прямі предків. Розмовляйте під диктофон, щоб потім переслухати запис в разі необхідності.

Перегляньте всі старі документи і листи. Перефотографіруйте їх. Зніміть на телефон все старі фото, а також підписи до них. Дізнайтеся, хто на них зображений, зробіть позначки олівцем на звороті або в своїх нотатках.

Фіксуйте в записах всіх – троюрідних братів не до кінця зрозумілою вам ступеня споріднення, онучатих тіточок з Житомира або чоловіків своячку з Зауралля. Будь-яка інформація про непрямих предків і їх членів сім’ї може стати підказкою для того, щоб прокласти доріжку до власних пра-пра.

Уже на цьому етапі ви напевно дізнаєтеся багато нового. Однією зустрічі, швидше за все, буде мало. Намалюйте на листочку прототип родового древа, щоб зрозуміти самому, хто кому і ким доводиться. Проаналізуйте і систематизуйте всю зібрану інформацію, запишіть вже конкретні, уточнюючі, питання і знову поговоріть з рідними.

Інформуйте їх про знахідки – цілком ймовірно, що вони стануть каталізатором пам’яті і дозволять згадати щось нове. Якщо вийде зацікавити близьких, можна отримати в їх обличчі агентів по расспросу інших родичів. Чим допоможе спілкування з далекими родичами

Після близьких родичів переходимо до далеких. Якщо відносини підтримуються хоча б періодично і навіть символічно – телефонуйте або йдіть в гості. Тема генеалогії зі старшим поколінням практично безпрограшна – літні люди люблять згадувати і говорити про себе. І знову – запис під диктофон і уточнення конкретики.

Далі варто шукати рідних, які живуть в інших містах, і тих, кого особисто ви не знаєте. Дізнайтеся телефони або адреси найстаріших непрямих родичів. Якщо контактів немає – то соцмережі вам на допомогу, пошукайте нащадків цих тіточок і дядечків і напишіть їм прямим текстом, що хотіли б скласти родовід і вивчити історію вашої загальної сім’ї. Попросіть їх подивитися і перефотографувати старі фотографії і поговорити зі своїми близькими. Якщо погодяться і зацікавляться – напишіть їм питання і вишліть вже знайдену інформацію в допомогу. Якщо у них немає на це час і бажання – попросіть контакти інших рідних.

Історія своєї сім’ї в принципі цікава всім, але час на її вивчення готові витрачати одиниці. Тут ваша сила і міць – активні тітки і дядько пенсіонери з запасом вільного часу і товариські бабусі, які все життя підтримували хороші стосунки з іншими рідними.

Далекі родичі – взагалі супер ресурс починаючого дослідника родоводу. У моєму випадку по лінії батька ними виявилися два двоюрідних дядька, одного з них я не бачила жодного разу в житті. Їхні розповіді дозволили розписати хоча б коротко життя четвертого для мене покоління, про який я абсолютно нічого не знала. З боку мами джерелом інформації стала двоюрідна тітка-гончар. Виявилося, що вона вже займалася колись збором інформації по родині – завдяки її схемами я дізналася, що моя мама все життя помилково називала дівоче прізвище своєї бабусі. Ще вона ж розповіла, що наш загальний прямий предок потрапив на війну в штрафбат, так як не видав вищестоящому керівництву своїх провинилися підлеглих.

Пам’ятайте, що ще кілька десятиліть тому люди писали один одному паперові листи і часто висилали рідні сімейні фотографії. Попросіть далеких рідних пошукати такі фото, не виключено, що на них є і ваші прямі предки.

Опитування родичів і робота з домашніми архівами – важливий етап роботи з родоводом, адже від якісно проведеної розвідки буде залежати точність ваших запитів в архіви. Крім того у вас буде шанс дізнатися своїх рідних і відновити з ними хоча б ось таке тематичне спілкування. Як і кого шукати у відкритих базах даних

Пройшла розвідка, ви з’їли з десяток тортиків з бабусями і тіточками, і записали імена, дати і спогади. Настає черга тематичного інтернет-серфінгу – починаємо гуглити предків. Найпростіше тут працювати по чоловічій лінії, так як напевно хтось з ваших прапрадедушек воював під час Першої світової і Великої Вітчизняної воєн.

Всіх воюючих у ВВВ перевіряємо за відкритими баз Міноброни: «Пам’ять народу», «Меморіал», «Подвиг народу». На покоління вглиб йдемо в базу «Пам’яті героїв Великої війни 1914-1918 рр.». У цих ОБД викладені відомості про нагороджених, зниклих без вести, поранених і загиблих учасників бойових дій. Бази містять оцифровані особисті картки бійців з пересильних пунктів, накази про нагородження, списки зниклих без вести і загиблих. Важливо пам’ятати – інформації в базах багато, але оцифровано далеко не всі. Крім цього в базі можуть зустрічатися помилки, друкарські помилки, неточності – все-таки складалися ці записи в умовах війни. Під час пошуку в військових базах враховуйте і адміністративну прив’язку місця народження предка – за ХIХ-ХХ століття вона змінювалася неодноразово.

На сайтах Міноборони викладена не тільки інформація про дату нагороди, а й нерідко опублікований скан оригіналу наказу про нагородження з описом подвигу. Ми знали, що прадід втратив на війні ногу, але завдяки ОБД прочитали про це докладно: «22 травня 1944 року під Вітебськом, під час оборони села Лужки ворог пішов у атаку. Під час відбиття контратаки Г.П. зі своїм кулеметом відбивав ворога, де і був важко поранений в ногу ». Прадід отримав тоді Орден Вітчизняної війни II ступеня. Йому був 41 рік. Вдома на нього чекали дружина і троє дітей – серед них моя бабуся. За спогадами, він не хотів повертатися з госпіталю додому, мабуть, боявся стати тягарем сім’ї через інвалідність. Забирати його назад в Удмуртської село їздила одна з родичок. Вмовила, прадід повернувся. Близько 20 років після війни він пересувався на спеціально під нього зробленої інвалідному машинці, працював, в четвертий раз став батьком.

Відкриті військові бази дають можливість не тільки дізнатися про нагороди предків. Уважно вивчивши всі доступні документи, ми наприклад, дізналися, коли саме і де саме пропав безвісти брат дідуся по чоловікові – 23-річний студент педучилища. З’ясувалося, що в свою останню розвідку він пішов через кілька днів після отримання Ордена Вітчизняної війни II ступеня за геройську вилазку в тил ворога. Його брат (дід чоловіка) і двоє сестер в результаті закінчили педагогічні вузи і все життя пропрацювали вчителями. Йому не довелося.

Іншим відкриттям стало місце поховання зниклого безвісти брата бабусі по інший сімейної лінії – село Ломачанка Волинської області, братська могила «300 метрів на північний захід від вітряка і 500 метрів на південь від школи». Понад 70 років ніхто з його рідних нічого про нього не знав.

Дуже часто в документах з ОБД відзначено місце народження, а також інформація про родичів бійця. Одна така запис допомогла розкрутити здавався спочатку тупиковий пошук по рідним чоловіка – його дід в спогадах нащадків був «сиротою з Ярославля, який народився або був в дитбудинку в Куйбишеві». Куйбишева за радянських часів називався нинішній місто Каінск Новосибірської області. Тому цього дідуся я вже записала було як «сироту-сибіряка», якби не знахідка в ОБД.

У його документах про участь у ВВВ повідомлялося, що народився він в Куйбишевської області. А це не Сибір – це нинішня Самарська область. Крім того в запису було вказано і рідне село діда. Знаючи його рік народження і місце народження, ми відіслали запит в Самарський архів – і отримали звідти позитивну відповідь. Так «дед-сибіряк-детдомовец» виявився уродженцем самарського села і ми дізналися повні імена його батьків, як мінімум до 17 років він проживав з дідом і працював в господарстві батька-селянина.

Ще одна цінна база даних – «Відкритий список» репресованих, створених суспільством «Меморіал». Є бази по емігрантам, дворянам, окремі бази по служив конкретної області, а також регіональні чудові бази на зразок порталу «Рідна Вятка», в якому оцифровані дані по жителям конкретного регіону.

Google і «Яндекс» теж можуть принести несподівані відповіді. Хто б міг подумати, що Google-перекладач і американські некрологи допоможуть нам розкопати одну лінію, яка здавалося абсолютно безперспективною. Відомо було, що один прадід по чоловікові – сербський лікар Мілорад. На початку минулого століття він жив в Російській імперії і зустрів там прабабусю-естонка Марію. У 1912 році у них народилася перша дочка (бабуся чоловіка), а в 1914 почалася Перша світова – і Мілорад повернувся до Сербії воювати. Їх друга дочка народилася вже після його від’їзду. Більше вони не зустрічалися ніколи. І були дві фотографії – на одній сам прадід, на інший він з братами. Ці знімки і стали ключем. Проаналізувавши написи, ми зрозуміли, що весь цей час нащадки помилялися з прізвищем – вони просто переплутали її з по батькові (сербські прізвища часто виявляються на «вич»). Вийти на інформацію про предка вийшло головним чином через його брата – виявилося, що він був письменником і етнографом, який залишив великі мемуари і спогади про участь у Першій світовій війні.

Саме з його біографії стало відомо, що у прадіда був другий шлюб. Син від другої дружини став відомим дослідником середньовічної музики. Свого часу він емігрував до США, де у нього народилися троє дітей. Він помер в 2004 році. Людина він був в своєму колі відомий, а некрологи в Америці на подив містили не тільки імена його дітей і онуків, а й вказівка ​​міст, в яких вони проживали. В інтернеті знайшлися і їх поштові адреси. А далі зіграла любов до Посткроссинг – я надрукувала три однакових листи з історією Мілорада і Марії і вклала в них фотографію самого прадіда і сучасний загальний знімок його російсько-естонсько-латисько-сербських нащадків (це 11 праправнуків). Ми наклеїли марки і віднесли листи на пошту.

Через два тижні в Фейсбуці мені прийшло повідомлення – від американського нащадка Мілорада. Завдяки йому сербська напівміфічному лінія тепер відома нам до … 10 коліна.

Нащадки Мілорада зберегли більшу частину листування батька, його спогади, військові щоденники, вітальні листівки і розписану родовід. З’ясувалося, що прапрапрадід по цій лінії був протоієреєм Сербської Православної Церкви, письменником-етнографом і батьком 11 дітей. Про його нащадків на сербській мові випущена окрема книга, так як багато хто з них стали значущими для країни людьми. Ми до сих пір ще не перевели всі знайдені документи. Тепер ми намагаємося вийти на загальних родичів в Сербії, щоб з’їздити туди і відвідати будинок, де жив Мілорад, і могилу прапрапрадіда, який похований на території головного белградського храму Святого Сави.

Родовід до 10 коліна і родичі по всьому світу – але ж ціна цієї історії в сухому залишку – це уважне вивчення фотографій і інтернет-джерел, а ще марки на три конверти. ЗАГС – відновлюємо свідоцтва про народження, шлюб і смерть

Після первинного опитування рідних і пошук інформації у відкритих джерелах можна починати роботу з пошуку архівних документів. Вести її можна паралельно за кількома напрямками. Одне з них – архівні документи з відділів ЗАГС. З 1917 р саме в них фіксувалися народження, смерть, шлюби і розлучення.

Отримати документи РАГСів корисно з двох причин. По-перше, ці документи дозволяють дізнатися точні роки життя і повні імена ваших предків. У моєму випадку документи РАГСу «подарували» невідоме нікому ім’я прапрадіда, яке стало зрозуміло при відновленні свідоцтва про смерть прабабусі. Крім того вдалося встановити, що батьки одного з дідусів народилися не на початку ХХ століття, як я передбачала, а в другій половині ХIХ-го.

По-друге, документи ЗАГС часто необхідні для підтвердження спорідненості при отриманні документів та особистих справ з різних архівів. Наприклад, є такий цінний джерело інформації як пенсійна справа, в якому буде повністю розписана трудова біографія вашого предка. Але видадуть його тільки прямому нащадкові, який надасть документи, що підтверджують родинні зв’язки. Відповідно, якщо ви маєте намір отримати пенсійну справу свого вже померлого діда, ви повинні надати: свій паспорт, свідоцтво про шлюб (у разі зміни прізвища), своє свідоцтво про народження, свідоцтво про народження батьків, їх документи про зміну прізвища і, нарешті, свідоцтво про смерть шуканої персони.

«Як складно, як багато папірців», – зітхне ви. Насправді, складнощів особливих немає, просто процес може виявитися злегка розтягнутий у часі. Починайте зі свого свідоцтва про народження і йдіть углиб – документ за документом. Що безумовно зручно – запит і ксерокопії документів можна відправити поштою в конкретний ЗАГС, в якому зареєстровано цікавить вас подія, а отримати документ ви можете в своєму міському РАГСі. Оформлення дубліката документа коштує 350 гривень, які ви вносите за виданими реквізитами.

Інформація в РАЦСах конфіденційна, але співробітники часто йдуть на зустріч і допомагають у пошуках. Мені один дзвінок в далекосхідний ЗАГС допоміг з’ясувати точну дату смерті прадіда, яку співробітники просто подивилися в своїй базі даних під час нашої розмови. Радянський архівний пошук: анкети і автобіографії

Пошук документів про предків за радянський період їх життя практично 100% винагородить вас будь-якої знахідкою. За часів СРСР на всіх завжди і всюди заповнювалася купа папірців – і не важливо пропрацював людина кілька десятків років або пару місяців. Всі зупинки на освітньому, трудовому і партійному шляху були відзначені і запротокольовані. Особові справи з місць навчання і роботи по закону зберігаються мінімум 75 років. Вони можуть знаходитися як безпосередньо в архіві або відділі кадрів установи, так і в регіональному або федеральному архіві – в залежності від рівня і історії установи.

Особиста справа цінне не тільки тим, що дозволяє підтвердити факт роботи предка. Дуже часто в пакет документів входили анкети, характеристики і автобіографії, які дають можливість дізнатися багато нового як про сам предка, так і про його найближчих родичів. Дід по батькові помер задовго до мого народження, мені про нього практично ніхто нічого не розповідав – так, якісь епізоди-анекдоти. Наприклад, про те, що коли дід приходив додому напідпитку, то бабуся виганяла його в город від конфлікту подалі. Там він поливав грядки і наспівував при цьому пісні – співати дід любив завжди.

А потім в Російському державному архіву соціально-політичної історії (РГАСПИ) знайшлися його партійні документи – запит туди я зробила просто за датою і місцем смерті. І ось уже переді мною зовсім інша історія. Дідові 18 років, він закінчив сільськогосподарський технікум в Казахстані і почав працювати ветеринарним фельдшером. Через два роки він вступив до педагогічного інституту в Уральську. Повчитися там він встиг менше півроку – на дворі 1939 р його призвали в армію і відправили в Київський військовий округ. Там він в свої 20 років став молодшим командиром артилерійського полку в складі 41-ї Перекопської Червонопрапорної стрілецької дивізії. Після його відправили на навчання в стрілецько-мінометне училище Чернівців, а слідом за його передислокацією дід опинився в Омську.

Після навчання в училище дід був спрямований на Далекий Схід командиром взводу і командиром батареї. У Примор’ї він залишиться на 26 років, а його офіцерський стаж склав 15 років. Дід пройде Велику вітчизняну комбатом, отримає два ордена «Червоної зірки» і медаль «За бойові заслуги», повоює з японцями. Після війни залишиться там же начальником штабу дивізіону, закінчить курси удосконалення офіцерів артилерії, зустріне бабусю, яка воювала під його початком, стане тричі батьком синів. Потім поїде з родиною через всю країну на Північний Кавказ – а рівно через 30 років після цього переїзду на світло з’явлюся я. У документах з архіву знайшлися і його фотографії – ось дідові 25 років, а він уже пройшов війну. Ось ще одна – тут він майже мій ровесник, йому злегка за тридцять. Дід вже капітан в офіцерському кітелі, підтягнутий, трохи сумний, красивий. Дореволюційний пошук: як скласти запит в архів

Дореволюційний пошук – штука неймовірно захоплююча, але він вимагає хоча б мінімальної підготовки і знання джерел генеалогічних відомостей. Втім, почитати про них докладно можна на тематичних сайтах в інтернеті, форумі Всеросійського генеалогічного древа, а також на сайтах архівів – вони часто публікують щось на зразок пам’ятки початківцю досліднику родоводу.

В силу того що адміністративна прив’язка населених пунктів за ХIХ-ХХ століття неодноразово змінювалася, а документи можуть фрагментарно зберігатися в різних місцях, перевіряйте найрізноманітніші архіви – федеральні, регіональні, місцеві архіви адміністрацій районів. Інформація про ваш предка може зберігатися в будь-якому з них.

В ідеалі, звичайно, прийти в архів самому і неквапливо переглядати папку за папкою. Однак майже напевно це буде занадто складно для вас по тимчасовим і фінансових витрат – так як швидше за все ваші предки встигли пожити в купі різних регіонів, а то і колишніх країн СРСР. Тому – пишемо листи. Абсолютна більшість сучасних архівів приймає заявки на пошук в електронній формі, яка опублікована на сайті. Скласти її можна і довільній формі, відправивши на e-mail архіву, вказаний на сайті. Ну, а якщо ніяких електронних контактів знайти не виходить (таке буває з районним архівами) – то можна запит надрукувати або по-старому написати від руки, а потім відправити поштою. У заявці обов’язково вказуйте свою зворотну адресу і пишіть максимальну кількість відомої інформації.

Чим конкретніше і точніше запит, тим більше шансу на позитивну відповідь.

Архіви реєструють ваше звернення і обов’язково на нього відповідають – іноді це просто відписка, що відомостей не виявлено, іноді негативну відповідь з рекомендаціями про те, де продовжити пошук. Нерідко у відповіді присутній список переглянутих за Вашим запитом фондів і коротка довідка з історії запитуваної населеного пункту або приходу, до якого він ставився.

Набагато рідше з архіву приходить позитивну відповідь. У цьому випадку за знайдені документи доведеться заплатити – суму архів обчислює сам по опублікованим на сайті тарифами. Деякі архіви працюють з приватними генеалогічними запитами по передоплаті, а деякі проводять пошук безкоштовно і просять оплату в разі позитивної відповіді. Архів надсилає вам квитанцію з реквізитами, яку можна оплатити віддалено або в банку. У відповідь на скан оплаченої платіжки ви отримуєте на електронну або паперову пошту довгоочікувані документи. Якщо ви працює в архіві самостійно, то доступ до документів ви отримуєте безкоштовно, а платити доведеться тільки за копіювання або повноцінну наукову консультацію.

На радість домашнім укладачам родоводів, багато архівів оцифровує свої фонди і викладають їх у відкритий доступ, який можливий через портал держпослуги. Так що згадуйте пароль, і вперед, така самостійна робота з оцифрованими фондами – справа нешвидка, але зате абсолютно безкоштовне і віддалене. Систематизуйте і діліться знайденим

Взялися за пошуки всерйоз – подумайте про зручну вам систематизації фотографій, документів, запитів, відповідей і отриманих відомостей. Найпростіше – створити тематичні папки на своєму комп’ютері і завести файл-табличку, в якому записувати запити, результати пошуку та плани на складання нових архівних запитів. Ще один варіант – використовувати спеціальні онлайн сервіси та програми: Family Tree Builder (MyHeritage), Geni.com, «Древо Життя» і т.п. Вони дозволяють завантажувати фотографії і різні дані про предків і родичів і автоматично будують родове древо.

Варіант систематизації, який виявився зручний особисто мені – крім збереження документів на комп’ютері і веденні родового древа в спеціальній програмі, створити Google-документи по окремим фамільним лініям. У них я додаю фотографії, скани відповідей з архівів, історичні довідки та записую перспективи пошуку по кожній конкретній персоні. Плюс цього варіанту в тому, що до цих документів я відкрила доступ всім родичам – так вони мають можливість в будь-який момент почитати про наших спільних предків, побачити мої запитання і роздуми, щось додати і поправити. Їх легко і цікаво читати – розповідь про кожного предка я вибудовую хронологічно і розбавляю краєзнавчої та історичної інформацією, підбираю фотографії з архіву, карти та ілюстрації місць життя сімей

Негативні відповіді ведуть до знахідок

Будь-негативну відповідь в генеалогії – це ще один крок до відповіді. Інша справа, що правильно інтерпретувати відповіді виходить іноді не відразу. Не опускайте руки, якщо перспективи пошуку здаються нульовими або ви зайшли в глухий кут і думаєте, що більше нічого не дізнаєтеся і не просунетеся вглиб. В ході пошуку ви набираєтесь досвіду і нових знань, дізнаєтеся нові джерела архівної інформації, нові деталі, які можуть стати підказкою.

Перечитуйте свої записи і навіть негативні відповіді архівів (а їх буде більшість!) – може вийти так, що через досить тривалий час вам стане очевидний новий варіант пошуку. У мене так було неодноразово. Наприклад, знаючи на початковому етапі тільки про існування записів в метричних книгах, я робила запити на них і, отримавши негативну відповідь, подумки прощалася з подальшим пошуком. В одному з таких випадків я перечитала негативні відповіді з архіву, отримані понад рік тому і зробила новий, більш конкретний запит. На нього я отримала 4 виписки про сім’ях своїх предків, які дали можливість уточнити дати народження і склад сімей за двома фамільним лініям.

Не забувайте, що наші предки, живуть за радянських часів, часто просто боялися згадувати і розповідати правду.

Тому перевіряйте всю інформацію – сімейні легенди живучі, пам’ять вибіркова, конкретика з роками спливає.

У разі відсутності конкретики по своїй родині, почитайте історію місця їх проживання в конкретний історичний період. Так ви отримаєте історію країни, в якій жили конкретно ваші предки, що точно краще «дірки» в біографії, а крім того зможете з’ясувати ряд нових фактів.

Багато всього цікавого можна з’ясувати і про бойовий шлях дідів і прадідів. Одна справа знати, що «дід був на фронті», а інше – вивчити бойовий шлях його дивізії або полку, зіставивши, в яких бойових операціях він брав участь. У відкритому доступі міститься маса докладних військових спогадів, в яких бойовий шлях військових підрозділів розписаний практично по днях.

В цілому самостійне заняття відновленням свого родоводу – справа шалено захоплююче. Так, це нешвидко, але ж перед вами шар часу в кілька сотень років і цілі життя ваших предків. Але це заняття практично ніколи і не ведеться на швидкість. Генеалогія може стати просто вашим хобі, яке буде регулярно радувати вас новими відомостями і спантеличувати черговим питанням. Зате на виході ви все ближче будете знайомі з вашими рідними, а заодно відмінно прокачає знання історії.

Адже завдяки генеалогії історія стає ближче. Вона знаходить особи – особи ваших рідних. Вона знаходить радість причетності до великої історії і звичайно її біль – адже поколінню наших дідів і прадідів дісталося початок ХХ століття з Першої світової і Великої Вітчизняної війнами, революціями, громадянською війною, колективізацією і розкуркуленням, голодом, репресіями. Але історія знаходить не тільки особисту біль, але і особисту цінність.

Місця пошуку документів

"Пам’яті героїв великої війни 1914-1918" https://gwar.mil.ru/ – інтернет-портал справжніх документів про Першу світову війну 1914-198 рр.

"Пам’ять народу" https://pamyat-naroda.ru/ – інтернет-портал справжніх документів про Другу світову 1939-1945 і Великій російській війні 1941-1945

Відкритий список »https://ru.openlist.wiki/ – найповніша база даних жертв політичних репресій в СРСР (1917-1991 рр.)

Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації https://archive.mil.ru/archival_service/central/history.htm – відомчий архів, в якому зберігаються документи різних штабів і управлінь, об’єднань і з’єднань, частин, установ і військово-навчальних закладів Міноборони Росії з 1941до кінця 1980-х років

Російський державний архів соціально-політичної історії http://www.rgaspi.su/ – партійні документи

Російський державний військово-історичний архів http: //xn--80adcv1b.xn--p1ai/ – в аріхве зберігаються документи до 1917 р.

Російський державний військовий архів http://rgvarchive.ru/ – в архіві зберігаються документи з 1918 по 1941 рр.

Регіональні архіви, архіви районних адміністрацій, архіви ЗАГС, архіви вузів, шкіл, підприємств і організацій, архів ПФР, архіви військкоматів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code

Next Post

Як зменшити обсяги тіла за допомогою обгортань?

Пт Вер 23 , 2022
Струнка фігура – мрія більшості жінок, але на жаль, нам часто не вистачає часу на фітнес і сили волі для зміни раціону. Здавалося б, єдиною альтернативою залишається апаратна косметологія і пластична хірургія – задоволення явно не з дешевих. Однак є ще один дієвий спосіб – ефективні домашні обгортання для зменшення […]

Вам может понравится