ім’я: Борис Джонсон (Boris Johnson)
Справжнє ім’я: Олександр Борис де Пфеффель-Джонсон
День народження: 19 червня 1964 (56 років)
Місце народження: Нью-Йорк, США
Зріст: 175 см
вага: 80 кг
Східний гороскоп: дракон
Кар’єра: політики
Біографія Бориса Джонсона
Дитинство і юність
Мати Бориса, Шарлотта Фосетт, була художницею з родини ліберальних інтелектуалів. Прадід по материнській лінії був литовсько-єврейським іммігрантом, який свого часу перебрався з Росії в США і працював палеографом. Прабаба була перекладачкою – серед її робіт цінні переклади творів німецького письменника Томаса Манна.
Батько Бориса, Стенлі Джонсон, вивчав економіку в Колумбійському університеті. Прадід по батьковій лінії – Черкеської-турецький журналіст Алі Кемаль, «світський мусульманин». Прабаба по батьковій лінії – черкеска, що бігла в роки Кавказької війни в Османську імперію. Разом з дружиною Алі перебрався до Великобританії, де взяв ім’я Вілфреда Джонсона. З боку батька Борис доводиться далеким родичам короля Великобританії Георга II.
Батьки Джонсона одружилися в 1963 році, а незабаром новоспечені привітали первістка Олександра Бориса – своє друге ім’я дитина отримала в честь російського емігранта, який зіграв важливу роль в житті Джонсонов. Через кілька місяців після пологів молода сім’я повернулася до Великобританії, щоб Шарлотта повчило освіту в Оксфордському університеті.
Слідом за сином в сім’ї з’явилася дочка Рейчел (1965 р.н.). Взимку 1966 року Джонсони знову вирушили в США, де Стенлі влаштувався у Всесвітній банк. Незабаром в сім’ї народилася третя дитина, син Лео (1967 р.н.). В черговий раз повернутися до Великобританії сім’ї належало вже два роки по тому.
Освіта
Кар’єра в журналістиці
Джонсона навіть називали «одним з найвидатніших представників фальшивої журналістики». Однак статті Бориса зробили його улюбленим журналістом прем’єр-міністра Маргарет Тетчер.
Оселившись із сім’єю Північному Лондоні, де жили багато представників ліволіберальній інтелігенції, Борис під впливом нового середовища почав рухатися в більш ліберальному напрямку з таких питань, як зміна клімату, права ЛГБТ і расові відносини.
У другій половині 1990-х Борис спробував стати військовим репортером, проте в підсумку він був запрошений на посаду головного політичного оглядача. Ідеологічно еклектична і своєрідно написана колонка Джонсона принесла йому чимало нагород в сфері журналістики, але разом з тим Бориса звинувачували в фанатизмі і надмірності.
На початку 2000-х років Джонсон кинув всі сили на роботу в журналі The Spectator. Під редакцією Бориса тираж зріс на 10% і почав приносити значний прибуток. І знову не обійшлося без критики: читачі вважали, що Борис навмисно уникає поняття серйозних тем, а колег дратувало регулярне відсутність Джонсона в офісі, на зборах і заходах.
політична кар’єра
У 2005 році Джонсон був переобраний – він став «тіньовим» міністром з питань культури. На цій посаді Борис протримався три роки, аж до 2008 року.
На цьому Джонсон і не думав зупинятися. У травні 2008 року він став мером Лондона, пообіцявши городянам вирішити питання боротьби зі злочинністю та транспортні проблеми.
Ексцентричний політик привернув увагу голосуючих подібними фразами: