Холодною війною називають протистояння, яке з’явилося у другій половині 40-х років ХХ століття. Воно виникло не просто між двома провідними країнами світу – США і Радянським Союзом, а поширилося на очолювані ними військово-політичні блоки. На щастя, ця конфронтація так і обмежилася «холодом», не перейшовши в фазу відкритих військових дій.
Причини виникнення Холодної війни
Історично склалося так, що Друга світова війна стала точкою відліку розділу світового простору на дві системи з різним соціальним устроєм. СРСР очолив блок, що складається з країн, які утворювали «соціалістичний табір», природно, намагаючись збільшити число таких. Країни заходу, очолювані США, діяли в напрямку «перетягування» соцкраїн в сферу свого впливу, що посилило б їх положення у світовому співтоваристві.
- І соціалістична і капіталістична системи мали схожість в тому, що прагнули створити індустріальне суспільство, що росте в промисловому відношенні і відповідно споживає все більше ресурсів. Саме цей тотальний суперечка за володіння ресурсами і став основою протистояння.
- При цьому сила обох блоків була приблизно дорівнює, до того ж у всьому світі усвідомлювали реальність загрози застосування ядерної зброї, що веде фактично до знищення людства.
- З цих причин конфронтація двох систем не перейшла у фазу прямих військових дій, а стала «холодною війною», яка спровокувала тим не менш локальні збройні конфлікти і війни на території окремих країн.
Як починалася Холодна війна?
Зростання промисловості в Радянському Союзі, який переміг не тільки нацистську Німеччину, але і розруху, викликану Другою світовою війною, став прикладом для багатьох європейських країн, які також пережили війну і потребували відновлення. Таким же орієнтиром це стало і для азіатських і африканських країн, які в цей час боролися за свою незалежність і також прагнули до того, щоб підняти рівень життя в них. Підсумком такого інтересу до досвіду СРСР стало все більше і швидке розширення сфери його впливу.
- У березні 1946 р. Прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль назвав дії Радянського Союзу світовою експансією, загрозливої території так званого «вільного світу» і звернувся до лідерів «англосаксонського світу» із закликом протистояти цьому.
- Виступ Черчілля і фактично поклало початок «холодній війні». А закріпили її події 1946-1947 роках, коли СРСР звернувся до Туреччини з вимогою надати можливість розміщення на території країни своєї військової бази. Саме в цей час з’явилася так звана «доктрина Трумена», що складалася в позиції «стримування» країни Рад і розрив відносин.
Розвиток Холодної війни
Були і інші передумови для конфронтації, причому, не тільки зовнішні, але і внутрішні. Значна кількість людей в капіталістичних країнах (прикладом можуть бути Італія і Франція) привітали комуністичну ідеологію, чому сприяла тяжкість повоєнного життя в цих країнах.
- Заява держсекретаря США Джорджа Маршалла наголошувала, що Америка надасть допомогу, щоб відновити економіку, тим європейським країнам, в яких у влади не буде комуністів, що і було зроблено Францією та Італією, підписали в 1948 р. угоду, так і назване планом Маршалла, і отримали допомогу, исчисляющуюся мільярдами доларів.
- Країни Східної Європи, які складали соціалістичний табір і відмовилися від участі в цьому плані, об’єдналися в наступному році в організацію, названу СЕВ (рада економічної взаємодопомоги).
- Розкол в Європі став ще більш очевидним, коли в цьому ж році кілька західноєвропейських країн разом з США і Канадою створили НАТО. На противагу їм народився інший військовий союз соціалістичних країн – Організація Варшавського договору (1955).
Доля переможених у Холодній війні
Найбільш складно довелося Німеччини – саме тут була прокреслена лінія, що визначає межі: схід країни – під СРСР, захід – під дією плану Маршалла. Всередині цього «котла» опинився Західний Берлін.
Намагаючись підпорядкувати цю територію свого впливу, СРСР організував блокаду, але США допомогою «повітряного мосту» звели її на немає. Пізніше були сформовані дві Німеччини: ФРН, яка знаходилася в капіталістичному таборі, та НДР, що увійшла до складу соціалістичного. Західний Берлін залишився самокерованої автономією, яка була ближче до ФРН.
Таке протистояння двох систем супроводжувалося стрімким озброєнням, причому, головним об’єктом стало ядерну зброю, для створення якого обидва військових блоку почали створення військово-промислових комплексів. Ядерна зброя, а потім і атомна бомба – ці засоби масового знищення не були пущені в хід тільки тому, що їх зуміли забезпечити в своєму арсеналі обидві сторони, хоча випробування проводилися і СРСР, і США. Так само практично одночасно обидві країни провели випробування термоядерної зброї.
Ареною боротьби двох наддержав став Далекий Схід, за вплив на якому також протистояли один одному Поради і Америка. Значна кількість цінної сировини тут і велика чисельність населення зіграли в цьому не останню роль. Першим потрапив «між молотом і ковадлом» Китай, в якому північно-східна прокоммунистическая частина і територія, подчинявшаяся Гоміньдан замість виборів, покликаних визначити, кого ж підтримує народ, зійшлися у громадянській війні 1946-49 рр. Перемогу в ній здобули комуністи і їхній лідер Мао Цзедун.
Аналогічна ситуація склалася в Кореї, але тут поділ країни на дві системи триває і донині, незважаючи на повномасштабну війну зі значною кількістю жертв.
У 50-ті роки минулого століття «холодна війна» торкнулася і внутрішнє життя країн двох таборів. Репресії, низкопоклонничество, титоизм, полювання на відьом – все це терміни тих часів, коли з обох сторін були люди, які мали власну думку, відмінну від офіційного курсу країни. Показові процеси над шпигунами також відносяться до цього часу.
Відлига в Холодній війні
Після смерті Сталіна в 1953 р. напруга стало потроху спадати. Нове керівництво Хрущова діяло менш радикально. Припинилися корейська і в’єтнамська війни Радянським Союзом були встановлені контакти на основі рівноправності з такими країнами, як ФРН і Югославія. Були виведені війська з Австрії.
1956-й ознаменувався нестабільністю в деяких з країн соцтабору і хвилюваннями в єгипетському Суецькому каналі, де обидві країни вели себе практично в ролі миротворців. А в 1959 р. відбулося перше відвідування США Хрущовим.
Суперечка за лідерство перейшов в області інших технологій. Тепер ареною боротьби стало освоєння космічного простору, і принциповою перемогою соціалістичного ладу було те, що саме радянська людина став першим в історії людства космонавтом.
Криза за кризою
Невдала спроба США повалити комуністичного лідера Куби Фіделя Кастро, Берлінська криза, результатом якого стала знаменита Берлінська стіна, своєрідний символ поняття «холодна війна». Карибська криза почалася після установки на Кубі радянських ракет. Таке нагнітання ситуації в 60-х роках після першого усвідомлення невідворотності і масштабності наслідків подібних конфліктів призвело до ув’язнення в 1963 р. договору про те, що ядерна зброя не повинна випробовуватись. Але вже через кілька років розгорілася війна на території Індокитаю, де були порушені інтереси США, і в Китаї, куди був втягнутий і Радянський Союз.
Знову сторони вважали за краще повернутися до політики переговорів, а не війн. Цей час характеризується терміном «розрядка», коли були підписані міжнародні угоди про обмеження протиракетної оборони та стратегічних ядерних озброєнь. Але, обумовивши те, що стосується обсягів зброї, сторони промовчали про правила його розміщення. І все почалося знову: ракети середнього радіусу дії, модернізовані Радянським Союзом в Європі «Першинги» і «Томагавки», встановлені НАТО в країнах Західної Європи, пропозиція двостороннього виведення ракет з боку американського президента Рейгана і відмова від нього генсека Брежнєва.
Введення радянських військ в Афганістан послужив причиною економічних санкцій з боку США, а розміщення в Європі американських ракет – припинення усіляких переговорів з боку СРСР.
Протестні настрої 80-х
Соціалістична система слабшала. Посилення робітничого руху в Польщі, зростаюче невдоволення війною в Афганістані в СРСР, величезні ресурсні затрати на створення космічної системи «Буран» у відповідь на ідею СОЇ (її ще називають просто «зоряні війни») викликали справжній економічна криза в країні Рад. Довелося відволіктися від питань зовнішньої політики, щоб зосередитися на стан справ всередині країни.
Перебудова
Реформи середини 80-х, коли країну очолив Михайло Горбачов, увійшли в історію під назвою «перебудова», яка передбачала реформування всіх сфер життя, включаючи зовнішню політику. Зустрічі з американським лідером Рональдом Рейганом щодо скорочення ядерних озброєнь в Європі спочатку не увінчалися успіхом, оскільки саме в цей момент в конфлікт США і Лівії Радянський Союз став на бік останнього держави. Але вже через рік боку знову зустрілися в Рейкъявике, після якої Америка поступово пішла на поступки і відмовилася від СОЇ, якої, за великим рахунком, ніколи не існувало.
Протистояння тривало на економічному фронті. Під тиском США владою Саудівської Аравії була істотно збільшено видобуток нафти, що призвело до зниження світових цін на неї. Цей удар плюс катастрофа на Чорнобильській АЕС вдарили по економічному становищу СРСР. І ще через рік, у 1987 р., всі ракети нарешті були виведені з Європи.
Потепління на всіх фронтах
Слідом за роззброєнням прийшла черга людського фактора. Були виведені радянські війська з Афганістану. Впав комуністичний режим в НДР, разом з Берлінською стіною, відмовилися від існуючого ладу в Польщі. Почалися хвилювання в республіках Балтії. Більшість східноєвропейських держав вже були орієнтовані на західні приклади, і при певній фінансовій підтримці західних країн колишні соціалістичні формування все-таки зуміли перейти до ринкової економіки.
Вже в 1990 р. радянські гарнізони були виведені з територій всіх східноєвропейських країн, а в 91-му розпалися організація Варшавського договору і РЕВ. До кінця року Біловезькі угоди підтвердили також розпад СРСР на незалежні держави, утворені з колишніх союзних республік.
Так закінчилася епоха Союзу Радянських Соціалістичних республік і Холодної війни.
Відео: Хід подій, причини і підсумок Холодної війни
<